Ладя Могилянська, про неї та її вірш на смерть Єсеніна
подаємо вірш української поетеси Ладі Могилянської, написаний на смерть Сергія Єсеніна (1926), повністю:


Ладя (Лідія) Михайлівна Могилянська
(26.10 (7.11) 1899, Чернігів – 1937 (?))

Докладніше про Ладю Могилянську можна прочитати тут:
Вадим Скуратовский.
ЛАДЯ МОГИЛЯНСКАЯ ИЗ ПОЛУЗАБЫТЫХ ИМЁН
http://www.coastmagazine.org/coast/13/texts/poetry/Skuratovsky-Ladya-2004.htm

Докладно про перебування Ладі Могилянської на СОЛОВКАХ можна прочитати тут:
http://www.solovki.ca/writers_023/mogiljanska.php

Ладя МОГИЛЯНСЬКА
Пам’яті Єсеніна

«До свиданья, друг мой, до свиданья!»
(З передсмертного вірша Єсеніна)

Написав – До побачення, друже! –
Це останній вихід зі сцени...
І ось в газетах, в калюжах
Загреміли: Сергій Єсенін!
Хтось напевне матиме спокій,
Піде в завтра, в позавтра і далі...
Це і все. Скандаліст синьоокий
Свій останній скандал одскандалив...
Не в московських вулицях хитрих,
Як гадав, умерти судилось,
По яких ходив у циліндрі,
Щоб овес в нім носити кобилам...
Не в шинку знайомім і буйнім,
Де було так бездумно жити,
Де з бандитами – питво отруйне,
Де повіям – поезій квіти.
Ні, покликало инше місце,
Щоб зірвати останнє з губ цих, -
П’яниць і кокаїністів,
Божевільних і самозгубців...
І слова, божевільні від крови,
Тільки кров’ю рука напише:
„В цьому світі вмирати не ново,
але й жити теж не новіше”...
І твоє рязанське колосся
У кривавій одбилось калюжі...
Синьоокий, злотоволосий,
Прощавай... До побачення, друже!..

Життя й революція, К, 1926, №6, с. 8.